|
|
|
|
Протокол матча
«Металлист» (Харьков ) - «Рода» (Керкраде, Голландия) - 0:0.
09.11.1988. Харьков. Стадион «Металлист». 36 000 зрителей.
Арбитры: Г. Германакис - П. Васинакис и С. Закискидис (все - Греция).
«Металлист»: Кутепов, Б. Деркач, Романчук, Панчишин, Сусло, Деревинский, Аджоев, Ралюченко, Якубовский-(К) (А. Иванов, 55), Баранов, Есипов (Тарасов, 46).
Тренер: Е. Лемешко.
«Рода»: Недербурх, Хансен, Трост, Фразер, Бурабач, Сюврейн, ван дёр Лер, Браидтс, ван дёр Лун, Дилиберто, Санчес Торрес.
Тренер: Я. Рекер.
Отчет из "Спортивной газеты":
(прислал Евгений Пугло)
З громом, але без дощу
Голландські спортивні журналісти називають «Роду» з невеличкого містечка Керкраде, що в провінції Лімбург, командою сюрпризів. Звичайно, сюрпризів локального значення, оскільки тягатися навіть на національному рівні з такими грандами, як «Аякс», «Ейндховен» чи «Фейєноорд», їй важко. І все ж той факт, що останні десять сезонів команда втримується в лізі найсильніших, лише чотири рази опинившись за ме- жами першої десятки, викликає повагу. Ще більшої поваги заслуговують її непоступ-ливість і вміння дати бій визнаним фаворитам. Нехай навіть заздалегідь програний бій. Адже фінансові можливості клубу не такі вже й значні, і побачити в його складі зірок першої величини просто нереально. Незважаючи на це,«Рода» минулого сезону здобула право виступити на міжнародній арені, що стало помітною подією. її акції півищились, коли було подолано перший бар`єр у розиграші Кубка кубків. На другому ж голландців чекав наш «Металіст».
Чи вистачить у харків`ян снаги ліквідувати борг в один м`яч після зустрічі в Керкраде? Це запитання вчора було головним для прихильників обох команд. Відповідь мала дати гра. А те, що вона буде бойовою, сумнівів не викликало. У голландців оговтався від травми і був заявлений у стартовому складі найдосвідченіший гравець — півзахисник Сюврейн. Та й решта провідних виконавців на місці.
А «Металіст» вийшов на поле без свого головного бомбардира Тарасова. Наставник господарів Євген Лемешко приберіг його для завершального удару в другому таймі. Однак це не означало, що в першому харків`яни обмежаться лише розвідкою. Вже стартові хвилини гри засвідчили, що відкладати завдання на потім вони не збираються. Проблема, втім, полягала в тому, як знайти ключик до воріт суперника.
Імпульсивність атак у дебюті матчу швидко минула. Виявилося, що голландці непогано знайомі зі стратегією поєдинків європейського рівня, коли треба втримати хоча б мінімальну перевагу. Шторм вони вистояли, залишалося призвичаїтись до планомірного розхитування оборони протягом решти ігрового часу.
За таких обставин господарі мали, перенести акцент своїх зусиль не на емоції, а на врівноважену, продуману гру, яка б водночас не виключала імпровізації. Це перевірено досвідом багатьох команд. Але в самого «Металіста» такого досвіду — кіт наплакав. Тому дії харків`ян і надалі нагадували спалахи блискавки з громом, але без дощу. Навіть без краплини, тобто, хоча б одного забитого голу, який давав право на додатковий час.
Найприкріше те, що моментів для взяття воріт «Роди» у господарів вистачало. Але Якубовський з близької відстані ще в першому таймі несподівано завдав такого неоковирного удару, на який у звичній ситуації він, здається, і не здатен. Не влучив у ціль Деркач. Метушився з м`ячем Ралюченко.
Нерви? Зрозуміло. Тоді як їх утихомирити? Приклад подав Іванов, котрий вийшов на заміну. Кілька сольних рейдів правим флангом, м`яч наче на тарілочці подається аж у воротарський майданчик, і... Знову знайома вже картина: ні прихована зброя — Тарасов, ні потужний Баранов, ні технічний Аджоєв цього вечора реалізувати нічого не можуть.
А між тим голландці мають перевагу тільки в грі на другому поверсі. Варто зіграти низом, як вони також поспішають, помиляються. Та не настільки, щоб пропустити гол.
Останню надію врятувати матч втратив за п`ять хвилин до фінального свистка Якубовський, котрий головою з вигідної позиції пробив вище воріт. Будемо відверті, «Металіст» міг розраховувати на перемогу в цьому поєдинку.
Однак самого лише бажання виявилося замало. Всі інші компоненти вимагали підсилення, а рецептів для цього не знайшлося ні в тренерів, ні в гравців.
Тренер голландців Ян Рекер після гри зізнався: «У першому матчі заради результату ми пожертвували видовищністю. Але потрібної переваги не одержали. Тому в повторному поєдинку змушені були дбати передусім про надїйність тилів. Свого добилися».
На жаль, Євген Лемешко нічого втішного сказати не міг. Незважаючи на те, що «Металіст» удома подбав на самперед про атаку...
Ю. СЕРГІЄНКО,
суддя всесоюзної категорії.
Спортивна газета 11.11.1988
|
|
Назад
|
|
|
|