Олег Блохін – володар більшості рекордів радянського футболу. Він провів найбільше матчів і забив найбільше голів за збірну. Найбільше матчів і найбільше голів у нього і в чемпіонатах СРСР. Зрештою, і в єврокубках у нього донедавна було більше за всіх матчів та забитих голів серед українських футболістів.
     З ім'ям Олега Блохіна, як і з ім'ям Валерія Лобановського, пов'язане практично все "золоте століття" українського футболу. Олег виграв обидва Кубки Кубків, Суперкубок Європи, здобув 7 золотих медалей чемпіона СРСР із 13 завойованих киянами, 5 разів здійснював коло пошани в Лужниках із Кубком СРСР (всього Динамо Київ виграло Кубок СРСР 9 разів). Тричі визнавався найкращим футболістом СРСР, 9 разів - найкращим футболістом УРСР. 5 разів ставав найкращим бомбардиром чемпіонатів СРСР.

Олег Блохін отримує "Золотий м'яч" найкращого футболіста Європи Джерело фото - "Сто років російському футболу" Москва, 1997

     Єдине, чого немає в біографії Блохіна-футболіста – це якоїсь медалі на рівні збірних – чемпіона Європи чи світу (Олімпіади – це чемпіонати світу серед соцкраїн – не береться до уваги). Так вийшло, що кар'єра Блохіна в збірній країни пройшла з осені 1972 року по 1986 рік. Саме в цей період збірна СРСР жодних медалей не виграла, а саме влітку 1972 та 1988 вона вигравала срібні медалі чемпіонатів Європи. Так і залишився рекордсмен збірної країни без бодай якоїсь медалі.
     Говорячи про ігрові якості Блохіна, найкраще просто звернутися до коментарів до вибору найкращого футболіста Європи 1975 року.
     Франс Футбол: "Олег побив рекорд на звання короля футболу 1975 року, набравши загалом 122 бали зі 130 можливих... Олег Блохін успадкував Йохану Кройффу, якого він нагадує стилем гри, швидкістю та ударом".
     Іон Вогард Лунде з норвезької "Дагбладет": "На мою думку, присудження "Золотого м'яча" "Франс Футболу" ніколи ще не було такою простою справою. Блохін безперечно найсильніша особистість року, навіть беручи до уваги, що йому ще можна вдосконалюватись у суто технічному плані".
     Куто Е. Сантос ("Мундо депортіво", Португалія): "Блохін - закінчений гравець як в індивідуальному так і в колективному плані. Він має виняткову техніку, яка дозволяє йому одночасно брати участь при початку і завершенні будь-якої комбінації".
     Олега Блохіна хотів бачити у своїх лавах не один відомий європейський клуб. Але, і це друге "нещастя" Блохіна після відсутності медалей чемпіонатів світу та Європи, перехід радянських гравців у західні професійні клуби став можливим лише тоді, коли йому вже було далеко за 30-ть.
     Натомість багатообіцяюче розпочалася тренерська кар'єра Блохіна. Відразу – головний тренер в одному з найкращих грецьких клубів – Олімпіакосі з Пірея. Понад 10 років пропрацював Блохін-тренер у Греції, але виграти чемпіонат йому так і не вдалося. Хоча одного разу він був дуже близький до цього. Вирішальний матч з АЕКом пірейці вигравали і мали достроково стати чемпіонами. На жаль, за 7 хвилин до кінця матч був перерваний уболівальниками Олімпіакоса, які надто темпераментно і занадто рано почали святкувати успіх своєї команди... Перегравання пройшло на острові Родос і закінчилося поразкою команди Блохіна.
     ...Восени 2003 року Олег Блохін очолив національну команду своєї країни - України - і пообіцяв, що вона, змучена невдачами в матчах плей-офф (куди потрапляли команди, які посіли у своїх групах другі місця) попередніх відбіркових циклів, цього разу неодмінно вийде н чемпіонат світу з першого місця. А в групі з нею опинилися, між тим, чемпіони Європи греки, треті призери чемпіонату світу турки та учасники вирішальних етапів останніх чемпіонатів світу та Європи данці... 

     Золотий м'яч Олега Блохіна 1975

Фото - "Сто років російському футболу", Москва, 1997.